Як розвинути самостійність у дітей

Пам’ятка для батьків

«Людина не може бути вільною,якщо вона не самостійна».М.Монтессорі

1. Визнайте особистість дитини та її недоторканність.

2. Сприяйте формуванню адекватної самооцінки. Людина з низькою самооцінкою постійно залежна від чужої думки. Формування самооцінки дитини залежить від оцінювання її батьками, тому що дитина ще не вміє оцінити себе сама.

3. Залучайте до реальних справ сім'ї. Можна проводити міні-наради за участю всіх членів родини, спільно планувати сімейні справи.

4. Розвивайте силу волі дитини. Навчайте сміливості, витривалості, терплячості, докладати зусиль для досягнення мети.

5. Навчайте планувати. Складайте план дій. Велику і складну справу вчіть розбивати на ряд конкретних дій.

6. Привчайте до праці якомога раніше. Дитина має знати свої домашні обов'язки, вміти виконувати доручення.

7. Вчіть спілкування з іншими дітьми, дорослими людьми. При цьому пам’ятайте – модель батьківської поведінки сприймається дитиною як зразок для наслідування.

8. Формуйте моральні якості: доброту, порядність, співчуття, взаємодопомогу, відповідальність

Виховання і потреба в емоційному контакті

У людини як істоти суспільного мається своєрідна форма орієнтування - спрямованість на психічний вигляд іншої людини. Потреба «орієнтирів» в емоційному настрої інших людей і називається потребою в емоційному контакті. Причому мова йде про існування двостороннього контакту, у якому людина почуває, що сама є предметом зацікавленості, що інші співзвучні з його власними почуттями. У такому співзвучному емоційному контакті і випробує кожна здорова людина незалежно від віку утворення, ціннісних орієнтацій.

Може трапитися так, що мета виховання дитини виявляється «уставленою» саме на доказ потреб емоційного контакту. Дитина стає центром потреби, єдиним об'єктом її задоволення. Прикладів тут безліч. Це і батьки, що по тим чи іншим причинам ускладнення, які випробують, у контактах з іншими людьми, самотні матері, бабусі, які присвятили увесь свій час онукам. Найчастіше при такому вихованні виникають великі проблеми. Батьки несвідомо ведуть боротьбу за збереження об'єкта своєї потреби, перешкоджаючи виходу емоцій і прихильностей дитини за межі сімейного кола.

Рекомендації батькам по вихованню дітей

Я серджусь! Що робити?

Що не варто робити батькам під час спілкування зі своєю дитиною:

· Ігнорувати («Почекай не до тебе зараз…»)

· Віддавати накази(«Замовкни! Негайно зроби це!...»)

· Погрожувати («Ще раз це повториться, я тебе…»)

· Читати мораль, повчати («Ти повинен…»)

· Давати відразу готові рішення («А ти зроби ось так… А я в твої роки…»)

· Критикувати, ображати («Знову зробив все не так… Незграба, плакса, дубина…»)

· Наводити свої здогадки («Я знаю, що все це через… Мабуть знову ти…»)

· Проводити розслідування («Де був,…з ким,… що робили,…чого мовчиш…»)

· Залякувати під час бесіди

· Нагадувати минулі провини

· Наводити у приклад інших дітей

· Говорити, що це погано, не пояснюючи чому

· Вести монолог, а не діалог

ЕФЕКТИВНЕ СПІЛКУВАННЯ З ПІДЛІТКОМ

Фахівці виділяють п’ять найпоширеніших характеристик ролі батьків у проблемних ситуаціях:

· «слідчий» - тільки запитання

· «священик» - тільки повчання та поради

· «прокурор» - тільки звинувачення

· «директор» - тільки накази та вказівки

· «психолог» - веде діалог, виявляє бажання вислухати, спокійний, говорить тільки те, що сам відчуває, бачить і хотів би змінити, бажає почути, що хотів би підліток.

Поговоримо про небажання читати:

Як часто доводиться чути, що дитина не любить читати, навіть до сліз доходить!..

З давніх давен прийшла до нас думка: «Люди перестають мислити, коли перестають читати». І батьки, і вчителі відзначають той факт, що діти сьогодні читають вкрай мало, нерідко тільки ті твори, які задають в межах шкільної програми (та й то скорочену версію). Домашні бібліотеки не приваблюють їх взагалі. Підлітки, замість того, щоб читати великі твори, передивляються класику «на відику», який є у значної кількості сімей.

Не секрет, що є родини, де ввечері або у вихідний день телевізор працює цілодобово, а більшість куплених під час дефіциту книжок стоять у шафі за склом і просто прикрашають інтер’єр. У таких родинах дитина бачить батька з газетою в руках і практично ніколи – з книжкою. Це формує ставлення до книги, як до речі без якої можна прожити. Тоді вимогу до дитини: «Вимкни телевізор негайно, і сідай читати!», - треба зняти. І робити з цього трагедію не варто. Хтось із ваших знайомих вміє і любить в'язати та шити, а ви – ні, і живете при цьому без почуття неповноцінності.

Всі люди – різні. І якщо ваша дитина не хоче читати, порівнюйте її не з сусідською дівчинкою, яка вільно читає у 5 років, а із собою. Так буде об’єктивніше.

Якщо ви все-таки хочете, щоб дитина любила читати, хай вона чує, як ви обговорюєте з чоловіком, бабусею чи подругою прочитану книжку. Та й просто бачить вас із книжкою в руках. При цьому принципово не важливо, що дитина цієї книжки не читала і не знає її зміст. Головне, що ви ставитеся до книжок серйозно, цінуєте та поважаєте гарну літературу. І добре, якщо це будуть не тільки художні книжки, але й газети, якісно ілюстровані журнали. Ваш позитивний приклад стане ціннішим для формування потреби в читанні, ніж довгі лекції щодо користі книжок.

Не випереджайте подій, якщо йдеться про дошкільника. Навчиться малюк читати швидко, перестане вважати це важкою роботою – і почне читати. Можливо, навіть доведеться думати над тим, як зробити так, щоб син не «ковтав» книжок, не читав під ковдрою, псуючи зір, не їв із книжкою в руках.

І ще кілька порад для позитивного залучення дитини до читання:

· уникайте на перших етапах неілюстрованої літератури з дрібним шрифтом та в м’якій обкладинці, яка не дає книжці повністю розгорнутися;

· не допускайте тиску на дитину з приводу техніки читання (з годинником в руках і з суворим виразом обличчя), покарання, погроз на зразок: «Якщо ти зараз не візьмешся за книжку, то …», оскільки це може призвести до зворотної реакції – сталої нелюбові до читання взагалі;

· дуже уважно поставтеся до змісту підібраних книжок – вони повинні бути дуже цікавими, захопливими, написаними зрозуміло і просто, краще короткі, ніж довгі;

· привчайте охайно, з любов’ю ставитись до книжок, але не забороняйте роздивлятись дитині літературу, яка, з вашої точки зору, ще не відповідає віку або є занадто дорогою; хай роздивляється ілюстрації, читає короткі підписи і мріє про ті часи, коли сама без допомоги дорослих зможе все прочитати;

· використайте маленьку хитрість: початок описового характеру прочитайте самі, а коли події почнуть розгортатися і сюжет стане динамічнішим, запропонуйте дитині дочитати самій;

· підвищуйте техніку читання завдяки ігровим прийомам роботи з текстами-анаграмами, запропонуйте читати слова або речення, де букви в словах помінялися місцями (ялубко, змаи, озоре, тсіл, дург тощо); варто використати книгу В. Едигея «Вчися читати, малюк»;

· запропонуйте дитині знаходити помилки в тексті, який ви читаєте вголос, а вона очима стежить за правильністю вимовлених слів.

Проте, пам’ятайте, що навчити малюка читати – не самоціль виховання. Не робіть з цього предмет постійного обговорення. Обережно і обачно, ненав’язливо для дитини розвивайте техніку читання – і в результаті це підвищить інтерес до книги.